Кому Бог відкриє карман, повний істини?
Тому, хто черпає долонями чистими
Чому ж ми йдемо на невивчені відстані
Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?
А в небі знов літають чорні ворони
І ми розбіглись всі у різні сторони:
Деталі із одного механізму
Хтось рано, а хтось пізно
Щоб свої землі боронить
Розкидані із цілого уламками
Здавалося, що є давно у дамках ми
Бо вміємо терпіти і прощати
Але пам'ята Хрещатик
Полум'я за барикадами
Куди дівати свою віру в правду?
Це ніби якийсь пранк
Але пали стіни храму
І те, що ми чули зранку за своїми фіранками
Змусило нас переоцінити свої рамки тут
Бо в серці завжди є місце для любові
І хай із неба ллє ця цілюща повінь
Бо спершу за своє, а за інше - потім
До істини вези нас потяг
Кому Бог відкриє карман, повний істини?
Тому, хто черпає долонями чистими
Чому ж ми йдемо на невивчені відстані
Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?
Так хочеться навколо шматувати все!
Так хочеться для споминів тримати сейф!
Так хочеться для всіх здаватись кращими
Так казали пращури і слова ці мали сенс
Чому ж навколо стільки всього злого?
І душу тепер ранить смерть, і вже не ранить слово
Вирвіть мені серце, люди, адже я не робот!
Скільки ще пролитись має крові?
Плакати, злитися, бути спустошеним —
Кажуть "нормально" і так робить кожен
Та як по крупиці зібратися в ціле
Коли все навколо лиш чорне та біле?
Пофіксити зламане, зцілити душу
І ми як нові, тільки з міткою "бувшого"
Час все розставить на свої місця, там
Де в серці відкриті дверцята...
Кому Бог відкриє карман, повний істини?
Тому, хто черпає долонями чистими
Чому ж ми йдемо на невивчені відстані
Черпаєм з болота і в ньому шукаємо пристані?
