Якось спитала ти - так чому ж я з тобою?!
Сказав, що більш такої на світі не знайти.
Думав, ходив, аж ось декілька слів знайшлось -
Скажи поміж сестер, що ці слова твої тепер.
Навіть коли я - не я, ти все одно зі мною,
Ось чому ти – моя!
Ось чому я з тобою!
Навіть коли кричу, навіть коли ти плачеш,
Гавкіт стоїть собачий посеред розпачу.
Навіть коли болить, терпіти сил немає,
Ти мене обіймаєш і я без крил лечу.
Бідам усім на зло, коли обоє - рябоє.
Ти моя - щоб не було!
Ось чому я з тобою!
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми. (2)
Скільки казати ще - телефонуй ледащо!
Навіть коли пропаща, коли горить, пече.
Навіть коли ось-ось, ти, а не інший хтось -
Нізащо не втечеш, в жилах моїх течеш.
Навіть коли болить, терпіти сил немає,
Ти мене обіймаєш і я без крил лечу.
Бідам усім на зло, коли обоє - рябоє.
Ти моя - щоб не було!
Ось чому я з тобою!
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми. (2)
Якось спитала ти - так чому ж я з тобою?!
Сказав, що більш такої на світі не знайти.
Думав, ходив, аж ось декілька слів знайшлось -
Скажи поміж сестер, що ці слова твої тепер.
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми.
Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми - можемо зватись людьми. (2)
