Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь... Далі все самим... Самі...
І знову гори передали далі крик,
Знов настав гаплик,
Хто б нам допоміг, той зник.
Володар кілець перерахував овець,
І нараздавав кілець від гранат,
Щоб усе пішло на лад. Прикинь?
Дев'ять - вільним людям,
Підземним гномам – сім,
Три - небесним ельфам,
Що скачуть по поверхні, ніби над усім.
Система противаг, система проти нас.
І ми жили потрохи, неначе лохи,
Собі час грав на нас.
А тепер диви - полум'я і морок,
Біля стін наших ворог
Чистить зуби в річці, зубами: клац!
Згуртувавши плечі, ми пішли далече,
Виправляти речі,
Ми не починали, почали із нас...
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Орки сказали, що все – навпаки,
Що це ми прийшли до них,
Наче вороги, від цього Саурона пробило на хі-хі,
Ми ішли поволі, в пошуку чиєїсь долі,
Ніби там, десь у стодолі в голці буде його смерть.
Ми розбили вщент коліна, на губах - червона піна,
Нічия провина. Просто кубики упали там і так,
І шукали браму, і гукали маму,
І питали в тебе, кому то було треба,
Рятувати небо довелося нам!..
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь...
За горами білими, морями синіми є гори теж,
Ми намагалися, уперед пхалися, світ без меж.
Зливи, пожежі, війни і вежі, так без кінця,
Ми не вагалися, не сумнівалися серед кільця.
За ворогами, що б'ють чоботами, іще вороги,
Боже, і схоже, це нас не тривожить, це до снаги,
Так бувало, є так і буде, і буде завжди!
Ти не питаєш, долаєш і знаєш, тобі - сюди!
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь... Далі все самим... Самі...
Далечінь...,
Я, ніби хобіт,
Хтось крутить глобус під ногами,
Сонце морем ходить... (4)
