Оля Полякова - У твоїх обіймах

Не стріляй, прошу,
Я зараз не озброєна.
Душа моя оголена,
Як квітка на вітру...
Не стріляй, прошу,
В тобі бачу не воїна,
А свого коханого,
В чиї руки я впаду...
У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива!..
У твоїх обіймах я -
Квітка, що нарешті розцвіла!..
Я тану... У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім'я,
Коханий!..
Не стріляй, прошу,
Бо серце й так поранене,
Коли ти залишив мене
Слідами на снігу...
Не стріляй, прошу,
Словами, ніби кулями,
У тіло моє з шрамами
Без одягу й страху...
У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива!..
У твоїх обіймах я -
Квітка, що нарешті розцвіла!..
Я тану... У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім'я,
Коханий!..
У твоїх обіймах я
Відчуваю знов, що жива!..
У твоїх обіймах я -
Квітка, що нарешті розцвіла!..
Я тану... У твоїх обіймах я
Знову стала, як колись була!
У твоїх обіймах я
Шепочу лише твоє ім'я,