Я в долонях світ тримала
Тих, хто поряд був зі мною, кликала, шукала
Серед днів минулих
Вірила та пробачала
Всю себе їм до останку віддавала
Але сталося як є…
Жалі любі мої
Жалі не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі їм не бути в моєму житті
Відпускати було важко
Але нести на собі образи завжди важче
Набагато краще
Прислухатися до серця
Чи відкриті й досі людям тим у ньому дверці
Хто пішов, нехай іде…
Жалі любі мої
Жалі не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі їм не бути в моєму житті
Сама з собою розмовляла тисячі разів
Питала Бога, як встояти на одній нозі
Чи то мій зір схибив, чи сум в мені осів
Я маю поле із жалів, в них навесні посів
Жнива, жнива. В жилах жива вода тече
А значить буду жити з цим іще
В плачах печаль, в думках печаль і жаль
Але в усьому є межа і я
Буду дивитись вперед, буду просити пробачення
Адже жалі не дають забувати, навпаки, придають значення
Різним подіям в житті, різним особам. Де моя совість?
Інколи маєш добро на меті, але в думках тільки жаль, тільки сором
І я вийматиму з себе цеглини, закладені кимось ще в ранніх літах
Кажуть, людину зліпили із глини, тож можна змінити все те, що не так
Варто поглянути у відображення – з душі йде потік із емоцій
Це кожного може спіткати на кожному кроці…
Жалі любі мої
Жалі не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі їм не бути в моєму житті
Жалі маю далі я йти
Жалі не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі вам не бути в моєму житті
