Моя країна свиньями пограбована
Земля на сході кров'ю пофарбована
В Криму сумує хатина побілена
Країна штучно мовою поділена
І нами грають кожен разами
В наметах гріємось під час зими
Нас дурять далі порожніми фразами
Тут совість вивезли камазами
Моя країна мов бездонна шахта
Всі кажуть жах, та при змозі кожен риє
шлях там
Можеш накрасти, спати на грошах ти
Рабом залишишся навіки, навіть в
шатах шляхти
Кожен без тями щось до хати тяне
І те пихате виростить дитя нам
І як нам вілізти з цієї ями
Де свідомих до провалля тягне
покоління п'яне
І то не ворог, не сусід, і не Порох нам
усім, по під'їздам розкидав сміття
А то байдужість до речей, і холод в
глибині очей, каже що вже нема ціни
життя
Вона сльозами плаче, бо тут люди
подуріли неначе
Вона сльозами плаче, і всю біль в собі
тримає терпляче
Вона сльозами плаче, бо тут люди
подуріли неначе
Вона сльозами плаче, і всю біль в собі
тримає терпляче
Відкриті рани і набиті гулі
Забуті діти що пішли під кулі
Хто кричав гасла всі роки минулі
В своїх кишенях прораховано тримали
дулі
І нехай бісяться чорти, ми добровольці
Божої чоти, що боряться за свій едем
Поки тримємось гуртом, перживемо цей
дурдом і поколінням стежку прокладем
А далі тим шляхом вже підуть люди
І будуть діти мати гордий вільний
генотип
Не дарма постріл прийняли на груди
Ті Прометеї що несли свободи
смолоскип
Всі хочуть миру та у всього є міра, ми
кожень день ховаємо синів
Душа у дірах, так як жити без віри,
Колись любов переможе гнів
Вона сльозами плаче, бо тут люди
подуріли неначе
Вона сльозами плаче, і всю біль в собі
тримає терпляче
Вона сльозами плаче, бо тут люди
подуріли неначе
Вона сльозами плаче, і всю біль в собі
тримає терпляче
