Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Несуть молоді вінки, тільки ми не на Гаваях
І сказане колись знову сенсу набуває
В заплаканих очах все навколо завмирає
Вони сягли небес і тепер їх вже немає
З собою забирають сподівання
Надії матерів
А когось вдова чекає, при надії у дворі
Маряться знайомі кроки що ступають на поріг
Говорити щось погане про них — гріх
Вони хотіли жити би ще (хей)
Хотіли проживати свої дні серед натовпу людей
Змінювати світ способом своїх ідей
Ми живемо собі далі, а от їх нема ніде
Тільки літери вдавлені в камінь
Вміщають в собі певний підсумок того життя
Там зображення юне, щасливе, наповнене силами
Раптом пішло в небуття
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Всі бажання, мрії, сподівання
В яму
На сімейнім дереві гілки
В’януть
Лінія життя має в кінці
Пляму
Піднімаю очі догори
Гляну
Чергова підніжка
Ми на роздоріжжі
Хай життя мов книжка
А слова мов дріжджі
Виростуть і стануть
Селами й містами
Тим словесний танець
Кого нема з нами
Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння
Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
