Як ми будували свої доми,
Коли стоїш під небесами зими
І небеса уже розвертаються
І відпливають геть,
Розумієш, що жити потрібно там,
Де тебе не лякає смерть!
Будуй стіни з водоростей і трави,
Рий вовчі ями, рови,
Звикай жити разом з усіма день при дні!
Батьківщина це там,
Де тебе розуміють, коли ти говориш у сні!
Клади камінь до каменя,
Будуй свій дім на глині, на чорноземі твердім,
Вибирай у землі з кишень вугілля і сіль!
Кожен повинен мати дах для поминок і весіль,
Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода!
Коли справді шукаєш виних, то це не ми!
Все життя ми будували свої доми!
Брила до брили, цвях до цвяху, стіна до стіни!
Якщо можеш мене спинити, ну то спини!
Але якщо хочеш, щоби мене тут не було,
Доведеться крім мене забрати й моє житло!
Поближче до сонця, подалі від пустоти,
Дерева будуть рости, діти будуть рости,
На тютюновому листі виступає роса,
Ми будували дах, ніби вивершували небеса,
Може упорядковували висоту,
Ніби словами наповнювали мову пусту,
Ніби повертали речам імена,
До брили брила, до цвяха цвях, до стіни стіна!
Голос сильним дається для співу,
Слабким - для молитов,
Мова зникає коли нею не говориться про любов,
Ночі не мають сенсу без темноти,
Світи наді мною, чорне сонце, світи!
Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода!
Коли справді шукаєш виних, то це не ми!
Все життя ми будували свої доми! (2)
